Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор . Влада забрала у людей все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян - українців.

    Андрей Шептицький (1865 –1944) – митрополит Української греко-католицької церкви. 24 липня 1933 року разом із вищим духовенством церкви проголошує відозву “Україна в передсмертних судорогах”. У ній він закликає християн усього світу поширювати правду про Голодомор в Україні і надавати допомогу голодуючому українському народові. Пастирське послання зачитали у греко-католицьких церквах як в Галичині, так і поза її межами. Про нечуваний злочин у радянській Україні митрополит поінформував Ватикан. Утім,  радянська влада від будь-якої зовнішньої допомоги відмовлялася, приховуючи факт геноциду в Україні. 

    У  Бортківській школі відбулися заходи до Дня пам’яті жертв голодомору. У всіх класах були проведені « Уроки пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій» Учні та педагоги взяли участь в акціях  « Незабудки пам’яті» та « Засвіти свічку»  

     В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки.  Цей вогник символізує нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників,  нехай освітить  цей вогник майбутнє без жертв, без насильства, без жахіть”.

Педагог-організатор Брошко В. Я