_____________________________________________________________________________________
Як виховати більш впевнену в собі дитину: 12 порад від психолога
Інколи для того, щоб відважитись на кардинальні зміни, прийняти складне рішення, нам не вистачає впевненості. А все тому, що ще з дитинства ми боїмось невдач та можливості когось розчарувати. Тому, якщо ви хочете, щоб ваші діти не стикались з подібним, ознайомтесь із порадами від психолога Карла Пікарта, як виховати впевнену в собі дитину.
Впевненість в собі — це один із найкращих подарунків, який батьки можуть зробити своїй дитині.
Карл Пікарт, психолог та автор 15 книг для батьків, вважає, що дитина, яка не відчуває довіри зі сторони батьків, неохоче пробуватиме щось нове, адже боятиметься невдач та можливості розчарувати інших. А як результат, це може негативно вплинути на її подальше життя. Тому робота батьків полягає в заохочуванні дитини та підтримці, оскільки їй доводиться вирішувати складні завдання.
Отож, якщо ви хочете виховати більш впевнену в собі дитину, ознайомтесь із 12 порадами від Карла Пікарта.
1. Цінуйте зусилля дитини, незважаючи на те, досягла вона успіху чи ні
Коли ви дорослішаєте, то важливим є сам процес, а не пункт призначення. Тому, як радить Карл Пікарт, заб’є ваша дитина гол у ворота противника, чи викотиться він поза межі поля, — аплодуйте їй, виражаючи своє захоплення.
Діти ніколи не повинні ніяковіти через спробу щось зробити.
2. Заохочуйте дитину до практикування чогось нового
Заохочуйте дитину займатись тим, що її цікавить, але старайтесь не тиснути на неї.
За словами геніальної піаністки Harmony Shu, вона почала займатись, коли їй було 3 роки. Однак постійні заняття давали впевненість в тому, що з часом в неї все виходитиме набагато краще.
3. Дозвольте дитині самостійно вирішувати проблеми
Якщо ви самі виконуєте всю важку роботу за свою дитину, в неї ніколи не розвинуться здібності та не з’явиться впевненість, що вона може вирішувати проблеми самостійно.
Надмірна батьківська допомога може перешкоджати розвитку впевненості в собі, адже бере початок від з’ясування всього самостійно
4. Дозвольте дитині чинити так, як дозволяє її вік
Не надійтесь, що ваша дитина буде робити все так, як годиться дорослому.
Думка про те, що добре — це лише так, як роблять батьки, може перешкоджати намаганням щось зробити по-своєму. Прагнення відповідати очікуванням, які не відповідають віку дитини, можуть знизити впевненість в собі
5. Заохочуйте цікавість
Інколи ви можете втомлюватись, відповідаючи на нескінченні запитання дитини, але її прагнення все знати потрібно лише збільшувати.
Пол Харіс з Гарвардського університету зазначив, що задавати запитання — це корисна вправа для розвитку дитини, тому що означає, що вона розуміє про існування речей, про які вона нічого не знає.
Коли діти починають ходити до школи, ті, батьки яких заохочували до пізнання нового, краще сприймають інформацію за інших однокласників. Іншими словами, вони знають, як вчитись краще та швидше.
6. Не створюйте дитині легких шляхів та не робіть винятків
За словами психолога Пікарта, такі вчинки зі сторони батьків ніколи не сприятимуть розвитку впевненості в собі.
7. Не критикуйте дитину
Ніщо не завдаватиме більшої шкоди самооцінці дитини, аніж критика. Батьки не повинні казати дітям, що ті зробили щось погано, однак мають підтримувати та вносити певні пропозиції.
Якщо ваша дитина боїться зазнати невдачі, тому що знає, що ви будете злитись чи розчаруєтесь в ній, вона ніколи не пробуватиме чогось досягнути.
Найчастіше батьківська критика понижує самооцінку та розуміння власної важливості
8. Сприймайте помилки як шанс навчитись чогось
“Якщо ви вчитесь на помилках, то зміцнюєте впевненість в собі”, – стверджує психолог.
Але це може статись лише тоді, коли батьки сприймають помилки, як можливість удосконалюватись.
Не старайтесь постійно захищати свою дитину від провалів. Дозвольте їй помилитись, щоб допомогти зрозуміти, як наступного разу по-іншому можна вирішити те чи інше питання.
9. Будьте готові до нових викликів та випробувань в житті дітини
Щоб дитина була впевнена в собі, батькам слід показувати, що, незалежно від того, яким страшним та важким може здаватись випробування, вона все подолає.
10. Вчіть дитину того, що самі знаєте
Батьки завжди герої для своїх дітей, принаймні, поки останні ще не виросли. Тому використовуйте цю силу, щоб навчити дитину того, що ви знаєте самі — як думати, діяти та говорити. Подавайте хороший приклад і будьте зразком для наслідування.
Якщо дитина бачить, як її батьки досягають успіху, то й сама буде більш впевнена в собі і в тому, що вона теж може багато чого досягнути.
11. Підтримуйте дитину, коли в її житті стається неприємність
Життя несправедливе, і рано чи пізно, але кожна дитина дізнається про це і відчує на власному досвіді. Тому коли діти стикаються з неприємностями, батьки повинні підтримувати та нагадувати, що на шлях до успіху можуть бути і невдачі.
12. Будьте авторитетом, однак не надто суворим
Коли батьки дуже вимогливі або занадто суворі, впевненість в собі значно знижується. Розуміння того, що за вчинене можна бути покараним, віддаляє дитину від дій та намагань самоутвердитись.
Джерело: https://mizky.com
Практичний психолог: Братейко І.М.
_____________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________
Емоційне вигоряння батьків: що це таке і як його уникнути
Синдром емоційного вигоряння відомий з минулого століття, коли він вперше був діагностований американцями. Емоційне вигоряння - це зміни в поведінці людини, які проявляються внаслідок емоційного виснаження. Найчастіше термін «емоційне вигорання» пов'язують з діяльністю працівників, чия професія пов'язана з допомогою людям. Це лікарі, рятувальники, медсестри, працівники соціальних служб, педагоги. Однак існує й особлива категорія громадян, що піддаються емоційному виснаженню, про яку чомусь у нас не прийнято говорити. Це батьки.
Найчастіше батьки самі не розуміють, чому дитина раптом починає їх дратувати і злити. Вони зриваються і кричать на дітей, а потім задають питання психологам, як цього уникнути. І, незважаючи на те, що більшість батьків усвідомлюють, що подібні дії помилкові, ситуація може повторюватися знову і знову. І чим менша дитина, тим серйозніші можуть бути наслідки для її емоційного здоров'я. Адже маленькі діти сприймають негативні емоції батьків як «Мама (або тато) мене не любить».
У чому причина і як уникнути подібних важких емоцій у бік своєї дитини? Причина часто криється в емоційному вигорянні. Які стадії є у цієї недуги і як з нею боротися?
Причини емоційного вигорання
Виховання дитини - це важка праця, до якої часто молоді мами і тати виявляються непідготовленими. Звичний спосіб життя сім'ї з появою дитини істотно змінюється. Безсонні ночі, постійні тривоги за здоров'я малюка, боязнь зробити щось не так, складнощі з адаптацією до своїх нових соціальних ролей і, звичайно ж, відсутність вільного часу - все це супроводжує життя молодих батьків протягом перших місяців життя дитини. У багатьох сім'ях до цього списку додаються також фінансові труднощі, відсутність допомоги з боку родичів, невирішене житлове питання та інше.
Природно, що всі ці фактори безпосередньо впливають на емоційний стан батьків, який під їх впливом поступово порушується, що в кінцевому підсумку призводить до нервового зриву, депресії і перевтоми.
Багато хто вважає, що емоційному вигоранню піддаються тільки жінки, проте це не так. Ця недуга проявляється також у татусів, бабусь, дідусів, однак у матерів вона дійсно зустрічається найчастіше.
Хто найчастіше страждає від синдрому емоційного вигорання:
- батьки, які мають двох і більше дітей молодше п'яти років;
- батьки дитини, яка часто хворіє, має важковиліковне або невиліковне захворювання;
- матері, які виходять на роботу до моменту закінчення декретної відпустки або працюють на дому, паралельно займаючись вихованням дітей, тобто живуть в режимі мультизайнятості;
- батьки в неповних сім'ях;
- батьки, які самі в дитинстві відчували психологічні труднощі;
- батьки-перфекціоністи, які мають завищені вимоги до власної батьківської ролі.
Симптоми і стадії емоційного вигорання
Діагностувати цю недугу можна за змінами в поведінці людини. До симптомів емоційного вигорання відносяться: постійна втома, небажання щось робити або виконання звичних дій на автоматі, плаксивість, апатія, байдужість і байдужість до власної дитини або навпаки дратівливість і безпричинна агресія, втрата інтересу до спілкування з сім'єю, родичами, друзями, стан постійної тривоги і депресії.
Існує три стадії синдрому
Перша стадія
«Стадія витримування». Вона характеризується станом, коли людина відчуває, що їй важко, але з останніх сил намагається взяти себе в руки.
Людина ще тримається «на плаву», але при цьому сама часто зауважує власну дратівливість і починає звинувачувати себе в тому, що не справляється зі своєю батьківською роллю. Постійні думки «я погана мати / поганий батько», «у мене нічого не виходить», «я не справляюся з вихованням дитини» призводять до подразнення та агресії по відношенню до себе, дитини, близьких людей.
Відповідно, у батьків падає самооцінка, з'являється постійна тривожність, що ще більше посилює нервове виснаження і позначається на емоційному стані дитини. Діти, відчуваючи емоційну нестабільність батьків, починають вередувати і гірше себе вести, що призводить до ще більшого подразнення.
Друга стадія
«Стадія не-витримування», має такі симптоми: мама/тато розуміє, що більше не в силах витримувати емоційне навантаження, хочеться все кинути, розірвати замкнене коло, позбутися цього пресуючого стану.
Третя стадія
На цьому етапі зазвичай починаються серйозні деформації особистісного характеру. Психіка людини з синдромом емоційного вигорання на стадії деформації включає особливий захист, і батько/мама починає звинувачувати в ситуації, що склалася власну дитину, а заодно і всіх оточуючих.
Як подолати синдром емоційного вигорання: 8 рекомендацій фахівців
Якщо ви помітили у себе або своїх рідних симптоми емоційного вигорання, відразу почніть роботу по позбавленню від цієї недуги, поки вона не перейшла в найсерйознішу стадію.
1. Почніть більше відпочивати
Організму потрібен хороший відпочинок. Візьміть вихідний або відпустку, і відпочиньте, приділіть час собі, займіться тим, чим давно хотілося зайнятися. Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ з абсолютно іншим настроєм.
2. Навчіться просити про допомогу
Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть з себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу: виконати домашні справи, дати гроші в борг. Особливо актуально це в тому випадку, якщо ви – батько-одинак чи матір-одиначка.
3. Приймайте недоліки свої та інших людей
Прийміть той факт, що всі люди різні, і ніхто не ідеальний. Почніть ставитися до себе більш поблажливо, приймайте себе такою (таким), яка (який) ви є.
4. Відкладіть другорядні справи
Навчіться скидати «баласт»: забудьте другорядні справи, які збиралися переробити, відкладіть їх, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов'язками.
5. Висипайтеся
Забезпечте собі стабільний восьми-дев'яти годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Буде добре, якщо ви навчитеся лягати до опівночі і вставати не пізніше сьомої-восьмої ранку. Для підтримки здоров'я лікарі рекомендують саме такий графік.
6. Шукайте внутрішній ресурс
Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан. Це можуть бути хобі, сеанси масажу, похід в кіно або ресторан, поїздка за місто, зустрічі з друзями.
7. Позбавляйтеся від почуття провини за власні задоволення
Якщо ви відчуваєте провину за те, що зробили щось для себе: купили нове плаття замість чергової іграшки для дитини, залишили малюка з бабусею, а самі пішли розважатися з друзями, не звинувачуйте себе. Пам'ятайте, що діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, відпочившими, то такий же душевний підйом будуть випромінювати і ваші діти.
Однак пам'ятайте, що впадати в іншу крайність і займатися тільки собою - погане рішення. Намагайтеся стежити за балансом того, що ви робите для себе і що - для дитини.
8. Регулярно харчуйтеся і гуляйте на свіжому повітрі
Прогулянки по 40 хвилин на день навіть в місті можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.
Лікування третьої стадії емоційного вигорання можливе тільки під контролем фахівців: невропатологів і психологів. Якщо ви помітили у себе або близьких критичну стадію - відразу ж звертайтеся за професійною допомогою, оскільки впоратися з нею на одинці методами, що спрацьовують на першій і другій стадії, в більшості випадків неможливо.
При симптомах емоційного вигорання у жодному разі не можна намагатися стабілізувати свій стан за допомогою будь-яких продуктів-стимуляторів. Чай, кава і алкоголь не тільки не позбавлять вас від втоми, але і завдадуть ще більшої шкоди і без того розтривоженій нервовій системі. Систематичне вживання алкоголю впливає на організм як депресанти, що ще більше посилить нестабільність емоційного стану.
Джерело: http://dityinfo.com
Практичний психолог: Братейко І.М.
______________________________________________________________________________________
Розвиток дрібної моторики
Дрібна моторика руки – це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки. Не можна недооцінювати значення дрібної моторики для розвитку дитини. Як відомо, розвиток точних рухів руки сприяє розвитку мови дитини. Чим краще розвинена ручка дитини, тим швидше вона починає говорити, тим краще вона розмовляє.
З перших місяців свого життя малюк починає досліджувати можливості своєї ручки. З кожним днем він все більше і більше вдосконалюється в хапальних рухах кисті і пальчиків. Згодом ці вміння знадобляться дитині для правильного захоплення ложки під час їжі і олівця під час письма. Ми, батьки, можемо допомогти малюкові розвивати ручку, а отже, і його мову, грамотність, мислення. Для цього не потрібні особливі навички. Досить просто назбирати різних дрібних предметів, організувати з них гру і простежити, щоб малюк використовував їх за призначенням, а не засунув в рот, ніс або вухо.
У цій справі стане в нагоді все яскраве, дрібне, нетоксичне. Це і крупи, і прищіпки, і скріпки, і гвинтики з гаєчками, намистинки, баночки, кришечки, ключики та інші предмети, які легко знайти в будинку.
Нанизування намистин, макарон, створення намиста.
Шнурівки
Пальчикове малювання
Ліплення із пластиліну, тіста, глини…
Різноманітні ігри з гудзиками
Малювання на манці
Дітям завжди цікаві ігри з водою
Не викидайте пляшечки і баночки з-під шампунів і кремів. Розкручування кришечок і пдбір відповідних на довго і з користю займе дитину
Ігри із скрепками
Стрічки і решітка
Всілякі маніпуляції з нитками
Джерело: https://dytpsyholog.com
Практичний психолог: Братейко І.М.
_________________________________________________________________________________
ПОМИЛКИ ВИХОВАННЯ ТА ЇХ НАСЛІДКИ
Ще в далеких 1960-х відомий американський психолог Діана Баумринд описала та класифікувала типии батьківської поведінки, з того часу її роботи можна зустріти в багатьох психологічних підручниках. Але час тече наче вода, і класифікації з того часу розвинулись. Ми пропонуємо вам почитати про 9 основних видів неправильної батьківської поведінки та й взагалі помилок виховання, а також доповнимо їх висновком про правильний батьківський тип.
Почитайте уважно, аби не допускати цих помилок. А може, ви жертва такого виховання? Аналізуйте! Це не просто, але це варте того, аби не вчинити тих же помилок у власній сім'ї.
Авторитарні батьки
Кредо цього типу батьківства – «Буде так, як я сказав! І ніяк інакше». Це батьки тирании, котрі намагаються виховувати дітей покараннями, а не заохочуваннями. До того ж часто вони карають дітей в приступах гніву. Їх діти виростають зазвичай заляканими, невпевненими в собі та непристосованими до дорослого життя. Більше того, діти самі виростають авторитарними батьками і повторють цикл.
Потураючі батьки
Такі батьки не розставляють для дітей ніяких обмежень і часто плутають із любов'ю вседозволенність. Цим батькам важливо отримувати одобрення з боку дітей, як наслідок діти отримують реальну владу над батьками і виростають розпещеними егоїстами, впевненими, що хтось завжди їм щось винен. Коли ж не отримують бажаного, то закатують істерики, просто як в дитинстві.
Гіперопікуни
Цей тип батьків бажає дітям лише добра, але насправді гіперопіка – ознака невпевненості батьків, котрі проектують цю невпевненість на своїх дітей, не даючи їм вчитись на власних помилках та виробляти таким чином впевненість в собі. Діти виростають такими ж тривожними, як і батьки, більше того, ці діти виявляються нездатними до порання із життєвими складнощами.
Батьки, що нехтують обов'язками
Цей тип батьків часто не займається вихованням дітей. Іноді це трудоголіки, або ж батьки, котрі постійно у сварках. Вони поглиблені у власний світ, як наслідок, діти виростають нездатними поратись із життєвими складнощами, із низькою самооцінкою, а також не можуть обходитись без сторонньої підтримки.
Різнополярні батьки
Іноді батьки мають абсолютно різні підходи до виховання. Елементарний приклад: авторитарний та вседозволяючий. В таких сім'ях діти швидко вчаться маніпулювати батьками, а найчастіше припадають на сторону того, хто дозволяє більше. Такі діти виростають без навику конструктивного спілкування і не зовсім розуміють, що таке нормальні стосунки.
Батьки нарциси
Нарциссичні батьки використовують дітей у власних цілях. За їхнім уявленням, не батьки мають піклуватись про дітей, а діти про батьків. Іноді дітям доводиться грати роль батьків, а іноді, просто говорити те, що хочуть почути батьки (інакше чекай гніву праведного). Іноді батьки нарциси за рахунок дітей намагаються реалізувати власні амбіції (наприклад, у мистецтві). Чудовий приклад батьки-артисти, що намагаються схилити дітей до свого ремесла. Такі діти виростають розгубленими. Вони постійно потребують підтримки.
Залежні батьки
Залежні батьки не хочуть відпускати від себе дітей. Вони створюють легкі та зручні умови біля себе та викликають почуття провини у дітей, котрі хочуть поїхати від них та будувати власне життя самостійно. Такі батьки тримають дітей в інфантильному стані (збереження дитячих рис), діти ж переконуються, що не можуть житии самостійно. В результаті діти виростають із низькою самооцінкою, не вміють бути незалежними та відстоювати власні інтереси.
Ізольовані батьки
Доволі часто трапляється так, що батьки живуть наче в соціальній ізоляції, не спілкуючись з друзями чи родиною. Вони не вміють будувати стосунки навіть один із одним. Саму тому нерідко, виховують дітей одні. Діти не вчаться спілкуватись , будувати стосунки та відчувають себе відчудженими, ізольованими.
Токсичні батьки
Токсичні батьки – найгірший варіант. Вони можуть відноситись до будь якого, із вищеназваних типів виховання, ба навіть до кількох.Але при цьому батьки старанно прикидаються люблячими, ховаючи свою «отруту». Діти токсичних батьків часто починають розуміти, що з ними відбувалось лише в дорослому віці. Жаліючись батькам, чують у відповідь лише сміх. А від сторонніх людей, після розповіді, нерідко чують щось на кшталт: «та як тобі не соромно? Вона тільки й говорить про те, як про тебе піклується».
Авторитетні батьки
Єдиний правильний тип виховання, котрий виділила психолог Діана Баумринд – авторитетний. Батьки авторитетні поводять себе твердо, але без жорстокості та схильності до постійних покарань. Відкриті для діалогів, вчать дітей вибудовувати конструктивні стосунки та адаптуватись до ситуацій. Вони люблять своїх дітей і розуміють, що іноді виховання потребує строгості. Їхні діти виростають самостійними, здатними співпереживати, незалежними та пристосованими до життя.
Джерело: http://klepkainfo.com
Практичний психолог:Братейко І.М.
_________________________________________________________________________________________
До уваги батьків!
В інформаційному просторі набуває обертів обговорення спільнот у соцмережах, адміністратори яких мають на меті доведення дітей до самогубства. Констатуємо факт, що так звані "групи смерті" ("Синій кит", "Тихий дім", "Море китів", "Розбуди мене о 4:20") стають все більш популярними і середшколярів.
Як все відбувається: дитина вступає у закриту спільноту в соціальній мережі. Адміністратори зв'язуються з учасниками спільноти й отримують їхні контакти. А потім дають завдання - порізи вен, випалювання шкіри, еротичні фото... Коли учасник спільноти відмовляється виконувати чергове завдання, починається шантаж - адміністратори часто телефонують, погрожують оприлюднити пікантні фото, негативну інформацію або зашкодити рідним.
Передостанній етап - 50 днів без сну. Спати не можна. І в цей час у підлітків змішується реальність зі сном, втрачається глузд та здатність мислити раціонаально. На 50-й день - кілька годин сну і самогубство. Гразакінчена, результат - зруйновані долі та смерть.
Патрульна поліція звертається до батьків: будьте пильні! Перевірте руки дітей,чи немає підозрілих ушкоджень, перевірте профілі дітей у соціальних мережах та повідомлення у телефоні.
Поспілкуйтеся з дітьми! Батьківська любов замінить їм віртуальну реальність!
Джерело: Патрульна поліція
Практичний психолог:Братейко І.М.
